І ось минув уже рік, відколи ми із чоловіком мешкаємо в Любліні. Я вже не раз писала, що закохалася в це місто з першого погляду: у Старе місто і його вузькі, звивисті вулички, просякнуті історією, і красиві особняки, розписані фасади яких можна роздивлятися впродовж кількох годин; у його відкриті простори з великою «кількістю» неба (у мене вже зібралася непогана колекція фотографій сходів і заходів сонця, а також хмар); і тиху річку, оповиту вранішнім туманом; і навіть у вечірні корки на перехрестях, коли мерехтіння сотень автомобільних фар, світлофорів і вуличних ліхтарів створює неймовірно чарівливе світлове шоу.
І, звичайно, у замок майже в самому серці Любліна. Підозрюю, він є об’єктом заздрості не одного міста. Але нині моєю мето є дещо інше, розташоване трішки нижче на Замковому пагорбі. Це – статуя лева, який сидить, тримаючи лапу на щиті з гербом… міста Лева. Його важко не помітити, особливо коли ви вперше прибули автобусом до головної автобусної станції Любліна. Адже Замковий пагорб розташований прямо навпроти автовокзалу. Тим більше, що сам пам’ятник сягає 1,6 (п’єдестал) + 1,9 (фігура лева) метра заввишки.
Проте я не була би до кінця щирою, кажучи, що, тішачись життям у моєму улюбленому Любліні, не сумую за Львовом. Тому що я таки страшенно сумую за рідним містом і завжди радію, коли зустрічаю тут щось, що має стосунок до міста Лева.
Тим не менш, минуло досить багато часу, перш ніж я настільки зацікавилася цією пам’яткою, аби пошукати якусь інформацію про неї. Отож цей лев зі щитом є майже точною, за винятком дрібних деталей, копією скульптур перед Пантеоном Слави, що на Личаківському цвинтарі у Львові.
Встановлено цей пам’ятник 10 червня 1995 року завдяки зусиллям Люблінського товариства друзів Львова. Фігуру люблінського лева виконав Вітольд Марцевич за зразком оригінальних левів Юзефа Стажинського (1930 р.)
Ще вважаю, що незайвим буде зазначити, що Люблін і Львів пов’язані «Угодою про партнерство» від січня 2004 року, що засвідчує одна з табличок на міській Ратуші. І все ж зв’язки між двома містами є набагато давнішими! Гадаю, це підтверджує й стара назва району Каліновщизна: раніше він називався Передмістям Львова. У давні часи то була головна дорога, що вела до Львова.
І сьогодні ще однією пам’яткою про ті дні є вулиця Львівська – транспортна артерія в центральній частині Любліна протяжністю 900 м, яка перетинає всю Каліновщизну. І я щодня, їдучи на роботу люблінською вулицею Львівською, згадую любе рідне місто Львів…
- PS. А ще ми знайшли в Любліні ресторан-броварню під назвою «Львів». Мабуть, завітаємо туди на пиво))
