Привіт! Цього разу розповім про те, як ми із чоловіком шукали роботу після переїзду до Любліна. Пошуки праці – надзвичайно важливий момент. А в моєму випадку навіть повчальний, оскільки маю незбагненну здатність ставити все довкола себе з ніг на голову. Отож ця історія про те, як НЕ варто шукати працю, а на додачу до неї – кілька порад, котрі (маю таку надію) комусь та й стануть у пригоді…
«Але ж ви відважні,» – обережно зауважила моя кузинка з Ельблонґа.
«Я би робила все це дещо в інакшій послідовності,» – делікатно намагалася наставити нас на правильний шлях моя холмська кузинка.
«Та ви геть здуріли!» – рубанула нам правду у вічі моя подруга-львів’янка.
Ось загалом такою була реакція близьких на наше із чоловіком рішення спершу знайти собі в Любліні більш-менш пристойний дах над головою, а вже тоді як облаштуємося на місці, то серйозно зайнятися пошуками праці.
Із помешканням, вважаю, нам пощастило – однокімнатна квартира площею 38 кв. м, – тож у наших серцях росло й міцніло сподівання, що й із роботою все буде гаразд. А оскільки я мала намір зайнятися оформленням документів на отримання дозволу на постійне проживання в Польщі (Karta pobytu stałego), то ми, усе як слід обміркувавши та з десяток разів зваживши, постановили, що наразі працювати піде тільки мій чоловік. За освітою він – історик, однак уже років із 15 заробляв на хліб, виготовляючи меблі на замовлення разом із братом, дипломованим фахівцем у цій царині. До слова, чоловік став непоганим меблярем (це вам підтвердить і моя кухня у Львові, хоча народна мудрість і запевняє, що «в шевця чобіт нема, а в ткача сорочки»).
Однак повернімося до нашої головної теми – пошуків праці. Зараз важко навіть уявити, як такий процес відбувався ще якесь десятиліття або два тому. Але нині, дякувати Богу, є інтернет, де реально можна знайти все. Треба тільки добре знати, що саме шукаєш, і запастися терпінням. Бо його знадобиться ой як багацько! Адже й сайтів, що спеціалізуються на пошуках праці, сьогодні є чимало.
Отож поки я ганяла (саме так це виглядало) по різних державних і приватних установах (і про це я з вашого дозволу напишу теж, тільки трохи згодом), мій чоловік борсався в тенетах Всесвітньої павутини. І таки виборсався, ще й мене повчав 🙂 Так от, нині для наших із вами потреб у Польщі існує кілька десятків спеціалізованих веб-ресурсів. Позаяк роботу ми шукали на теренах Любліна, то й зосередилися на місцевих сайтах, зокрема:
http://www.praca.pl/lublin.html
І звісно, є ще веб-портал OLX. Цікава річ: у деяких галузях українці є настільки затребуваними, що для їхньої зручності польські працедавці подають оголошення навіть українською чи російською мовами. Або ж оголошення написане польською мовою, але з припискою: «Ця пропозиція дійсна також для українських громадян». Деякі роботодавці йдуть далі й набирають працівників ще в Україні, однак тут ідеться про сезонні роботи, на які можна їхати на тримісячний термін, маючи тільки біометричний паспорт.
Зараз у Польщі, зокрема в Любліні, існує чимало рекрутингових фірм, що мають підписані контракти з польськими підприємствами, яких вони забезпечують українськими працівниками. У Любліні це – Progres i Fast Service.
Ще один нюанс: на роботах, які мають стосунок до харчових продуктів, обов’язковою є наявність медичної книжки (książeczka zdrowia). Виробити її нескладно, однак сам процес затягнеться не менш ніж на тиждень. Доведеться здати деякі аналізи, зробити флюорографію та відвідати лікаря, який і видасть вам необхідний документ зі своїм вердиктом. Усю цю процедуру можна здійснити у відділеннях як державної санітарно-епідеміологічної служби, так і в приватних медичних закладах на кшталт Luxmed чи Sanitas. І в тих і в інших послуга є платною, однак виходячи з власного досвіду скажу, що в приватному закладі все буде зроблено значно швидше, а заплатите ви не набагато більше. Так, у Luxmed за весь «комплект» послуг коштує близько 130 злотих.
До слова, великі фірми та підприємства укладають угоди з конкретними медичними закладами й самі оплачують їхні послуги. Тож вам не доведеться платити за це ні копійки, себто ґроша. Ну а невеличкі фірми зазвичай набирають працівників виключно з медичною книжкою на руках. Власне, через усе це пройшов і мій чоловік, коли врешті знайшов собі роботу.
І ще одна річ, згадати про яку вважаю за потрібне. Для тих, хто знає польську мову не на рівні початківця, знайдуться пропозиції вакансій на державній роботі. Ось тільки вам треба отримати польське громадянство або ж скласти екзамен із польської мови на рівні С-1 (і це вже окрема історія :))
