Урешті-решт я це зробила — спробувала поглянути на місто з іншої перспективи, зазирнувши в самісіньку душу Любліна! Саме так само, як я чула, називають підземелля під Старим містом. Я не є великою шанувальницею дослідження різних підземель, підвалів чи катакомб (вважаю за краще мати навколо себе більше простору і хоча б невеличкий клаптик неба над головою). І все ж знайомство зі «зворотним боком» міста, у яке я закохалася з першого погляду, було в моєму списку must see серед найважливіших місць для відвідування.
Я просто обожнюю таємничі місця! Утім, не кожне, навіть старе, місто може похвалитися своїми підземеллями. А скільки таємниць ховалося під люблінською бруківкою протягом багатьох століть. Що старіша будівля, то більше у неї секретів. Не дивно, що під деякими будинками і костелами є підземні переходи.
Отож одного зимового дня в товаристві Олі, моєї безстрашної колеги по роботі, яка віддано пообіцяла прикривати мої тили, я спустилася в темні глибини підземних підвалів (раніше я прочитала в Інтернеті, що в глибину вони сягають понад вісім метрів), і тільки одна думка товклася в голові: що на нас там чекає?
А «там» виявилася дуже мила пані з чудовим почуттям гумору, котра повела нас (включно зі мною й Олею, п’ятеро осіб висловило готовність відвідати «темний» бік міста) Люблінської підземної стежки, яка починається в підвалах Королівського трибуналу.
Маршрут пролягає під Ринковою площею та кам’яницями Старого міста, що охоплює близько 280 м підземель. Його було створено внаслідок об’єднання більш ніж десятка підвалів Старого міста, історія яких сягає початку XVI століття, тобто періоду найбільшого розквіту Любліна. Ознайомлення з історичними підвалами Старувки дало нам змогу повернутися назад у часі, відкривши для себе минуле міста, і водночас викликало чимало емоцій.
Цікаво, що підвали розташовані на декількох ярусах і сполучені між собою системою коридорів, тож нам частенько доводилося спускатися вниз або підніматися вгору сходами (під час екскурсії потрібно здолати близько 150 сходинок). Коридори — звивисті і досить темні, але під час цієї підземної прогулянки я цілковито забула про всі свої страхи та про товстезний шар землі і каміння над головою.
Потім нас завели в кімнату, де відбулася кульмінація підземних мандрів — мультимедійна презентація Великої люблінської пожежі 1719 року. Незабутнє видовище! А той факт, що по всій довжині маршруту розміщено макети, що зображують найважливіші періоди розвитку Любліна — від первісних часів до XVII століття (у підвалі є також два макети зі старовинною панорамою міста: з XVI і XVII століть), гадаю, є ще й вагомим освітнім чинником.
…Я спробувала пригадати підземелля міста, у якому народився. Львів також приховує чимало таємниць. Його підвали й ходи мають складну і багаторівневу структуру. А після великої пожежі 1527 року, яка зруйнувала весь готичний Львів, єдині фрагменти готичної архітектури залишилися в монастирях і пивницях, які колись розташовувалися майже під кожною кам’яницею.
І до нині обстежено лише 10 відсотків підземель. Частина їх є доступна для туристів. Серед найцікавіших місць під поверхнею міста — підвал аптеки-музею «Під чорним орлом», підземелля Домініканського собору та церкви оо. Єзуїтів.
Найдовшими і найстарішими є підземелля Домініканського собору. У цих стінах все ще можна почути відгомін трагічної і водночас романтичної легенди про «Чорну князівну» Гальшку Острозьку, яка стала жертвою власної краси і багатства.
Ця сумна історія почалася 1539 року, коли Еліаш Острозький упав з коня під час лицарського турніру і через кілька днів помер, залишивши удовою свою дружину Беату. Через три місяці вона народила дівчинку, якій дали ім’я Ельжбета, але всі називали її Гальшкою. Вона повинна була стати спадкоємицею величезного маєтку, що розкинувшись на величезних просторах Литви.
Король — молодий Зигмунт Август — усвідомлював, яким ласим шматком є Гальшка і з яких причин. Він хотів довірити її чоловікові, який залишиться вдячним королю на все життя. Отож постановив віддати дівчину за Великопольського магната Лукаша Гурку, проти волі Гальшки та її матері. Тоді обидві втекли до Львова ще до укладення шлюбу.
Жінки переховувалися в монастирі о. домініканців. Невдовзі під його стінами з’явилися війська, послані королем. Та коли вояки нарешті потрапили в монастир, виявилося, що Гальшка вже одружилася з князем Семеном Слуцьким.
Король, однак, не визнав цього шлюбу і наказав передати дівчину Гурці. Той відвіз її до Шамотул. Там Гальшку оселили в одинокій вежі. Так тривало близько десятка років, доки магнат не помер. Невдовзі покинула цей світ і її мати. Потім Гальшка повернулася на батьківщину. Багата, самотня і така нещаслива, що довго не прожила. Вона померла на Волині, маючи 43 роки. А в Шамотулах вам і нині покажуть «вежу Чорної князівни». Так називали Гальшку, тому що вона завжди одягалася в чорне.
Крім того, у підземеллях Львова ховається багато інших таємниць. Грубі мури можуть приховувати ще чимало таємних ходів, криївок і скринь зі скарбами…
