Саксонський сад є ідеальним місцем, аби відпочити від міського галасу. Паркові леї дуже популярні не тільки серед люблінян, а й туристів. Варто дізнатися історію парку та процес його створення.
Ініціатива й натхнення
Парк був створений 1837 року з ініціативи Ігнатія Любовецького, президента комісії Люблінського воєводства, за проектом інженера Фелікса Бєчинського. Плануючи сад, архітектор звернувся до досвіду вже наявних парків, зокрема до парку Чарторийських у Пулаві, який був дуже популярним.
Спочатку парк мав бути розташований поблизу вул. Любартовської, над річкою Чехувка. Проте через віддаленість від Старого міста плани були змінені. І був обраний район, що раніше належав ордену домініканців у Веняві. Сама назва «Саксонський сад» була запозичена від варшавського парку. Любліняни вирішили, що «їхній» парк такий же красивий, і в 1860 році ця назва була прийнята.
Роки війни
1840 року вздовж нинішньої вулиці Длугоша була побудована дорога, що проходить через паркову зону. За даними істориків, Саксонський сад досяг повної зрілості вже 1870-го, а роки його найбільшого розквіту припали на 1918-1939-ті.
Під час війни парку не було завдано значної шкоди, тому що німці використовували його з рекреаційною метою й піклувалися про рослинність. Лише наприкінці війни далися взнаки дії німців, які, відступаючи, будували тут траншеї, артилерійські пости й склади боєприпасів.
Реконструкція Саксонського саду проводилася в 2007 та 2013 роках. Вона включала, серед іншого, встановлення паркану з боку вул. Длугоша і відновлення історичної стіни від вул. Лещинського. Також був відремонтований верхній ставок, каплиця, яка вже постраждала від часу, і сонячний годинник. Роботи також стосувалися рослинності: догляду за деревами, повної заміни листяних порід та газону на території 1,7 га.
Що варто побачити?
Найстаріший об’єкт у парку – каплиця Божої страсті з 1736 року. Це – пам’ять про чуму, яка винищила жителів Любліна в XVIІ столітті. Існує кілька легенд, пов’язаних із каплицею. Одна з них стверджує, що пам’ятник стоїть на місці колишньої шибениці, де кат виконував смертні вироки. А неподалік (на вул. Длугоша) стоїть так званий будиночок ката.
Відомий об’єкт – сторожка. Її проект розроблений 1888 р. Маріаном Яржинським. Спочатку будиночок був вбудований в парковий паркан. Але згодом споруда пройшла через дві реконструкції: на початку ХХ століття та перед Другою світовою війною.
Великою гордістю парку є біла тополя (Populus alba), що росте у його південній частині. Дерево здорово і. Це найбільше дерево у всьому саду має 615 см в окружності. У 1997 році тополя була занесена до реєстру природних пам’яток.
У парку ви також можете побачити найбільший сонячний годинник в Польщі. Конструкція, виготовлена 1848 року, була зруйнована в 1994-му. Після численних перипетій пам’ятник був відновлений і перебудований у центральній частині парку.
Це не повернеться
Значна частина цікавих структур малої архітектури парку не збереглася до сьогодні. Мова йде про альтану-ротонду з 1885 року, що стояла у колишній центральній частині парку, або фонтан, який раніше розміщувався між сонячним годинником та головною парковою альтанкою (нині зруйнованою). Фонтан з 1889 року був багато декорований, побудований на колі зі сферичним водосховищем.
Парковий паркан також змінився протягом багатьох років. Спочатку довкола саду був викопаний рів, обсаджений тополями й кущами. Близько 1890 року він був заміщений високою стіною. У 1937 році стіна була замінена горизонтальною конструкцією з труб, закріплених на плінтусі. Під час нацистської окупації ворота були забиті, і створено новий вхід від вул. Длугоша. Після Другої світової війни паркан був зруйнований і перебудований лише в 2007 році, набувши свого початкового вигляду.
Саксонський сад сьогодні
Нині Саксонський сад розкинувся на понад 12 га землі, на якій росте близько 2500 дерев, багато кущів і багаторічних рослин. Парк був внесений до реєстру пам’ятників природи. Вся територія обладнана системою камер спостереження, завдяки якій рівень безпеки відчутно підвищився. Це значно покращило репутацію парку та спокусило люблінян до частіших прогулянок.
Культурне серце Саксонського саду – це концертна чаша в північно-західній частині парку. Тут відбуваються численні концерти.
Уже протягом трьох років у парку можна зустріти павичів – трьох самок і одного самця. Зачинені у вольєрі або гуляючи в дикій природі, ці тварини є улюбленцями відвідувачів парку і не проти попозувати фотографам. Не менший інтерес викликає дитячий майданчик. Сучасні барвисті гойдалки та гірки для ковзання є вельми популярними серед юних люблінян.
