На цьому світі існує дві речі, на які я можу дивитися на нескінченно довго: вогонь, що палає в каміні, і вода, що тече. Швидкий гірський потік, лінива і потужна ріка або ж невеликий дзюркотливий струмок – дивлячись на воду, завжди відчуваю якесь незрозуміле піднесення, всі тривоги й смутки наче спливають разом із тією водою. І тому я завжди шкодувала з тієї причини, що у моєму рідному Львові немає такого місця (насправді річка у Львові є, але водночас її ніби й немає, але розповім про це пізніше).
Отож я страшенно втішилася, коли вперше побачила невелику річку майже посередині Любліна. А що було, коли я дізнався, що через Люблін тече аж чотири (!)справжні річки! Найбільша і найдовша – це Бистриця, що протікає майже по всіх районах міста і розділяє його на дві частини: східну та західну. Чернєювка та Чехувка – притоки, що впадають у Бистрицю на теренах міста. І четверта річка – це Кренжнічанка.

І скажу, що я навіть анітрохи не була здивований, дізнавшись, що Бистриця також пов’язана з головною міською легендою – про те, як виникла назва «Люблін» (https://lubelski.pl/uk/).

На жаль, я не мала часу відвідати всі найкрасивіші місця на річках Любліна, та все ж у мене вже є улюблені куточки. Я можу залишитися тут на мить на самоті, поспоглядати воду, що тече кудись у невідомість, очистити мій розум від набридливих думок і знову насолоджуватися життям. А ще – заприязнитися з… дикими качками J
У Львові, на жаль, я ніколи не мала такої можливості (годування лебедів у Стрийському парку, серед натовпу таких же, як я, людей, не рахується). Бо хоча місто Лева й має власну річку, вона схована глибоко під землею. Бо вже понад 100 років Полтва тече по бетонних каналах під містом.

Колись Полтва була повноводною рікою, що протікала посеред міста, часами спричиняючи повені й тим завдаючи значної шкоди жителям Львова. Річку «приручили» і замкнули в бетонний саркофаг: починаючи з 1841-го й до 1905 року Полтву поступово закупорили та включили в систему каналізаційного колектору. Цікаво, що завдяки цьому технічному рішенню місто отримало прекрасний проспект, прикрашений клумбами з квітами, а також каштанами, кленами та акаціями.

Зміни в центрі міста остаточно завершилися на початку XX століття, після встановлення статуї Яна III Собеського та будівництва міського театру (нині Львівський академічний театр опери та балету). Тільки от річка зникла з карти міста…

До слова, під час Другої світової війни у саркофазі річки євреї ховалися від німців. А зараз входи і виходи до тунелю закриті. Одне з місць, де ще можна помилуватися підземною річкою Львова, – це підвал Оперного театру. Однак прогулянки в міські підземелля заборонені – річка тече з неймовірною швидкістю. Ненароком посковзнувшись і впавши у воду, можна опинитися за кілька кілометрів від місця падіння.

І ще одна цікава річ: у Любліні, під землею, тобто під тротуарами та вулицями, також є прихована річка. На відтинку від вул. Водопійної до ал. Люблінської унії в підземному каналі завдовжки понад 700 м пливе річка Чехувка. Її можна побачити через спеціальне скляне віконце просто посеред тротуару. Усередині віконечка розміщені світлодіодні лампочки, що висвітлюють вид на річку, аби кожен перехожий міг туди зазирнути. Коли мені випаде вільна хвилинка обов’язково піду погляну J

Dodaj komentarz

avatar
  Subscribe  
Notify of