Як зупинити той невблаганний плин часу? Чи хоча би сповільнити? Бо так уже стрімко злітає день за днем! Ніби щойно приїхали, а то вже вісім місяців минуло, відколи ми із чоловіком оселилися в Любліні. Здавалося б, місто мали би знати як своїх п’ять пальців. На жаль, більша частина його все ще залишається для нас terra incognita.

То робота, то погода – усе щось завадить вибратися на прогулянку. Зате коли вже вирвешся з тих чотирьох стін на вулиці, то пізнаєш їх і вивчаєш зі смаком, без поспіху.
І я вже маю тут, у Любліні, кілька улюблених місцинок. У рідному Львові знаю чимало затишних закапелків, бо ж відкривала їх для себе поволеньки, протягом усього життя, частенько навіть на шкоду власній освіті (бо як же можна, ідучи рано-вранці до школи пішки через центр, не спокуситися таємницями старих вуличок?). А тепер маю твердий намір робити це тут, у Любліні.

І якось відразу я відчула, що Львів і Люблін дуже схожі одне на одне. У чому? Найперше – атмосферою. В обох містах вас миттєво заполонить почуття приязні, доброзичливості. Що тут казати, місто Лева завше було багатонаціональним, так само й місто Цапа. Справді, і ві Львові й у Любліні ти можеш вільно й без проблем спілкуватися – здається, що відсутні будь-які мовні бар’єри. Мова культури є зрозумілою для всіх: щойно мине зима й надворі усталиться тепло, як починаються різні фестивалі, конкурси, ярмарки – пісенні, театральні, акробатичні, кулінарні. На кожен смак 😉

Зауважила, що любліняни не просто цікавляться цими дійствами – вони ними живуть. І не тільки молодь приходить, а й старше покоління, а головне цілі родини. І це чудово! Бо хоч львів’яни й люблять незмірно своє місто й усіляко дбають про нього, на таких імпрезах у Львові ви найчастіше зустрінете молодих людей і туристів.

Я, мешкаючи в Любліні, теж частенько почуваюся туристом. Щоразу, як підіймаюся до замку та ступаю на його подвір’я. Коли рано-вранці перетинаю Старувку (так місцеві ласкаво називають Старе Місто). Так було, коли відкрила для себе Оґруд Саскі (Саксонський сад). У цьому місці я відпочиваю і тілом, і душею. Навіть попри не надто музикальні (щиро кажучи, просто бридкезні) чи то крики, чи то співи павича. Бо дуже вже це місце нагадує мені львівський Стрийський парк. Навіть якоюсь містикою пахне: надто вже деякі алейки схожі в обох парках. Просто ідентичні… І качки… Тільки от у львівському не павичі верещать, а лебеді покрикують, що теж піснею не назвеш 🙂
Цікава річ, колись у Стрийському парку теж пишався своїм хвостом павич (це я сама ще пам’ятаю), а в люблінському Саксонському саду раніше плавали у ставку лебеді, про що я почула, випадково підслухавши розповідь однієї люблінянки своїй манюній донечці. І ще одне: обидва парки є фактично ровесниками – Оґруд Саскі був закладений 1837 року, а Стрийський парк усього на якісь 40 років пізніше. Хоча габаритами ці місця відпочинку суттєво відрізняються. Сад у Любліні займає 12 га, а у Львові парк розкинувся аж на 52 га.

…Ми із чоловіком полюбляємо просто прогулюватися вуличками Любліна, оглядаючи будинки, іноді зазираючи до цікавих брам, або сидіти на лавочці, спостерігаючи за тим, що відбувається довкола. Ото й спостерегли, що Люблін – це ще й місто пабів, і, як я дізналася з Інтернету, тут їх не менше, ніж у Празі. А пиво смачнюще, як чеське, так і місцевого виробництва.

А наостанок кілька слів про транспорт. Хоч трамваїв у Любліні немає, зате крім автобусів є тролейбуси. А в Польщі цей вид транспорту можна побачити ще тільки в Ґдині й Тихах, хоча польське підприємство Solaris забезпечує тролейбусами майже всю Європу. Майже всі тролейбуси й автобуси – в одному стилі, більшість із низькою підлогою й кондиціонерами. І їздять за розкладом, хіба якась хуртовина завадить або ремонтні роботи. Чи не мрія для львів’ян? Бо хоч на дороги в місті Лева зараз просто гріх нарікати (особливо порівняно з іншими містами України), однак транспорт все ще залишається його ахіллесовою п’ятою. Але, навіть їдучи моїм улюбленим Любліном у комфортабельному й напівпорожньому автобусі, я забуваю про всі дрібні недоліки свого рідного міста Львова й тихенько сумую за ним. Бо воно ж рідне!

Dodaj komentarz

avatar
  Subscribe  
Notify of